Освіта, Гідність та Свобода
для Кожної Нації

В ім'я Бога, найблагодійнішого, наймилосерднішого.

Шановний Генеральний секретар ООН пан Бан Кі-мун, шановний президент Генеральної Асамблеї Вук Єремич, шановний спеціальний посланець ООН з питань глобальної освіти пан Гордон Браун, шановні старійшини та мої дорогі брати і сестри: Ассаламу алейкум.

Сьогодні для мене честь знову говорити після тривалого часу. Бути тут з такими шановними людьми — це великий момент у моєму житті, і для мене честь, що сьогодні я ношу шаль покійної Беназір Бхутто. Я не знаю, з чого почати свою промову. Я не знаю, чого люди чекали б від мене почути, але насамперед дякую Богу, перед яким ми всі рівні, і дякую кожній людині, яка молилася за моє швидке одужання та нове життя. Я не можу повірити, скільки любові люди виявили до мене. Я отримала тисячі листівок із побажаннями та подарунки з усього світу. Дякую всім їм. Дякую дітям, чиї невинні слова надихали мене. Дякую моїм старійшинам, чиї молитви зміцнювали мене. Я хотіла б подякувати моїм медсестрам, лікарям та персоналу лікарень у Пакистані та Великобританії, а також уряду ОАЕ, які допомогли мені одужати та відновити сили.

Я цілком підтримую Генерального секретаря ООН Бан Кі-муна в його Глобальній ініціативі «Освіта передусім» та роботу Спеціального посланця ООН з питань глобальної освіти Гордона Брауна та шановного президента Генеральної Асамблеї ООН Вука Єремича. Я дякую їм за лідерство, яке вони продовжують демонструвати. Вони продовжують надихати всіх нас до дії. Дорогі брати і сестри, пам'ятайте одне: День Малали — це не мій день. Сьогодні — це день кожної жінки, кожного хлопчика та кожної дівчинки, які підняли свій голос за свої права.

Є сотні правозахисників і соціальних працівників, які не лише говорять про свої права, але й борються за досягнення своєї мети — миру, освіти та рівності. Тисячі людей були вбиті терористами, і мільйони отримали поранення. Я лише одна з них. Ось я тут стою. Ось я стою, одна дівчина серед багатьох. Я говорю не за себе, а для того, щоб ті, хто не має голосу, могли бути почуті. Ті, хто боровся за свої права. Їхнє право жити в мирі. Їхнє право на гідне ставлення. Їхнє право на рівні можливості. Їхнє право на освіту.

Дорогі друзі, 9 жовтня 2012 року Талібан вистрілив у мене з лівого боку чола. Вони також вистрілили в моїх подруг. Вони думали, що кулі заглушать нас, але вони зазнали невдачі. І з цієї тиші пролунали тисячі голосів. Терористи думали, що змінять мої цілі та зупинять мої амбіції. Але в моєму житті нічого не змінилося, крім одного: слабкість, страх і безнадія померли. Сила, могутність і мужність народилися.

Я та сама Малала. Мої амбіції ті самі. Мої надії ті самі. І мої мрії ті самі. Дорогі сестри і брати, я не проти нікого. І я не тут, щоб говорити в термінах особистої помсти талібам чи будь-якій іншій терористичній групі. Я тут, щоб говорити про право на освіту для кожної дитини. Я хочу освіти для синів і дочок талібів і всіх терористів і екстремістів. Я навіть не ненавиджу таліба, який вистрілив у мене. Навіть якби в моїй руці була зброя, а він стояв переді мною, я б не вистрілила в нього. Це та співчутливість, яку я навчилася від Мухаммеда, пророка милосердя, Ісуса Христа та Господа Будди. Це спадщина змін, яку я успадкувала від Мартіна Лютера Кінга, Нельсона Мандели та Мухаммеда Алі Джинни.

Це філософія ненасильства, якій я навчилася від Ганді, Бача Хана та Матері Терези. І це прощення, якому я навчилася від свого батька та своєї матері. Ось що моя душа говорить мені: будьте мирними і любіть усіх.

Дорогі сестри і брати, ми усвідомлюємо важливість світла, коли бачимо темряву. Ми усвідомлюємо важливість нашого голосу, коли нас заглушують. Так само, коли ми були в Сваті, на півночі Пакистану, ми усвідомили важливість ручок і книг, коли побачили зброю. Мудре прислів'я: «Перо могутніше за меч». Це правда. Екстремісти бояться книг і ручок. Сила освіти лякає їх. Вони бояться жінок. Сила жіночого голосу лякає їх. Ось чому вони вбили 14 невинних студентів під час нещодавнього нападу в Кветті. І ось чому вони вбивають вчительок. Ось чому вони підривають школи щодня, бо вони боялися і бояться змін та рівності, які ми принесемо до нашого суспільства. І я пам'ятаю, що в нашій школі був хлопець, якого журналіст запитав, чому Талібан проти освіти? Він відповів дуже просто, вказавши на свою книгу, він сказав: «Талібан не знає, що написано в цій книзі».

Вони вважають, що Бог — це маленька, консервативна істота, яка б направляла зброю на голови людей лише за те, що вони йдуть до школи. Ці терористи використовують ім'я ісламу у своїх власних особистих інтересах. Пакистан — це миролюбна, демократична країна. Пуштуни хочуть освіти для своїх дочок і синів. Іслам — це релігія миру, людяності та братерства. Це обов'язок і відповідальність — здобути освіту для кожної дитини, саме про це й ідеться. Мир — це необхідність для освіти. У багатьох частинах світу, особливо в Пакистані та Афганістані, тероризм, війна і конфлікти заважають дітям ходити до школи. Ми справді втомилися від цих воєн. Жінки та діти страждають по-різному у багатьох частинах світу.

В Індії невинні та бідні діти стають жертвами дитячої праці. Багато шкіл було зруйновано в Нігерії. Люди в Афганістані постраждали від екстремізму. Молоді дівчата змушені виконувати домашню дитячу роботу та виходити заміж у ранньому віці. Бідність, неуцтво, несправедливість, расизм і позбавлення основних прав — це головні проблеми, з якими стикаються як чоловіки, так і жінки.

Сьогодні я зосереджуюся на правах жінок та освіті дівчат, тому що вони страждають найбільше. Був час, коли жінки-активістки просили чоловіків відстоювати їхні права. Але цього разу ми зробимо це самі. Я не кажу чоловікам припиняти говорити про права жінок, але я наголошую на тому, щоб жінки були незалежними і боролися за себе. Тому, дорогі сестри і брати, настав час висловитися. Тому сьогодні ми закликаємо світових лідерів змінити свою стратегічну політику на користь миру і процвітання. Ми закликаємо світових лідерів до того, щоб усі ці угоди захищали права жінок і дітей. Угода, що йде проти прав жінок, є неприйнятною.

Ми закликаємо всі уряди забезпечити безкоштовну обов'язкову освіту для кожної дитини в усьому світі. Ми закликаємо всі уряди боротися з тероризмом та насильством. Захищати дітей від жорстокості та шкоди. Ми закликаємо розвинені країни підтримати розширення освітніх можливостей для дівчат у країнах, що розвиваються. Ми закликаємо всі спільноти бути терпимими, відкидати упередженість засновану на касті, вірі, секті, кольорі, релігії чи порядку денному, щоб забезпечити свободу та рівність для жінок, щоб вони могли процвітати. Ми не можемо всі досягти успіху, коли половина з нас стримується. Ми закликаємо наших сестер по всьому світу бути хоробрими, прийняти силу в собі та реалізувати свій повний потенціал.

Дорогі брати і сестри, ми хочемо шкіл та освіти для світлого майбутнього кожної дитини. Ми продовжимо наш шлях до нашої мети — миру та освіти. Ніхто не може зупинити нас. Ми будемо відстоювати свої права і принесемо зміни своїм голосом. Ми віримо в силу і міць наших слів. Наші слова можуть змінити весь світ, тому що ми всі разом, об'єднані заради справи освіти. І якщо ми хочемо досягти нашої мети, то давайте озброїмо себе зброєю знань і захистимося єдністю та згуртованістю.

Дорогі брати і сестри, ми не повинні забувати, що мільйони людей страждають від бідності, несправедливості та невігластва. Ми не повинні забувати, що мільйони дітей не відвідують школи. Ми не повинні забувати, що наші сестри і брати чекають на яскраве, мирне майбутнє.

Тож давайте ведемо славну боротьбу проти неписьменності, бідності та тероризму, давайте візьмемо наші книги та наші ручки — вони є найпотужнішою зброєю. Одна дитина, один вчитель, одна книга та одна ручка можуть змінити світ. Освіта — це єдине рішення. Спочатку освіта. Дякую вам.